порватися

порва́тися

I -веться, док.

1》 Розділитися на шматки від смикання або надмірного натягання; розірватися.

|| Втратити цілість, суцільність, єдність.

|| Відокремитися, відірватися від цілого, від основи; обірватися.

2》 Зробитися дірявим, подраним.

|| Зноситися до дірок (про одяг, взуття).

II див. пориватися I.

III див. пориватися II.

Значення в інших словниках

1. порватися — порва́тися 1 дієслово доконаного виду розірватися порва́тися 2 дієслово доконаного виду припинитися порва́тися 3 дієслово доконаного виду кинутися; швидко рушити  Орфографічний словник української мови
2. порватися — див. рватися  Словник синонімів Вусика
3. порватися — ПОРВА́ТИСЯ¹, ве́ться, док. 1. Розділитися на шматки від смикання або надмірного натягання; розірватися. Папірець порвався, але Дарка не посміла просити другого (Леся Українка); [Магістер...  Словник української мови у 20 томах
4. порватися — Кинутися  Словник застарілих та маловживаних слів
5. порватися — ЗНО́ШУВАТИСЯ (про одяг, взуття і т. ін. — ставати старим, непридатним для користування), ВИНО́ШУВАТИСЯ рідше, ПРОНО́ШУВАТИСЯ рідше, ВИТИРА́ТИСЯ рідко; ГОРІ́ТИ на кому, розм. (швидко); РВА́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ, ДРА́ТИСЯ (з утворенням дірок). — Док.  Словник синонімів української мови
6. порватися — ПОРВА́ТИСЯ¹, ве́ться, док. 1. Розділитися на шматки від смикання або надмірного натягання; розірватися. Папірець порвався, але Дарка не посміла просити другого (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. порватися — Порва́тися, -рву́ся, -рве́шся гл. 1) Разорваться, изорваться, перерваться. 2) Прерваться. Порвались разом усі розмови. К. ХП. 25. Розмова на тому і порвалася. Мир. Пов. II. 82. 3) см. пориватися.  Словник української мови Грінченка