пориватися
порива́тися
I -ається, недок., порватися, -веться, док.
1》 перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.).
2》 перен. Раптово припинятися, перериватися (про дію, стан або перебіг, розвиток чогось).
3》 тільки недок. Пас. до поривати I.
II -аюся, -аєшся, недок., порватися, -вуся, -вешся, док.
1》 Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь; кидатися.
|| перев. недок. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись вирватися, силою звільнитися від кого-, чого-небудь і т. ін.
|| Різко, поривчасто дути, віяти (про вітер).
|| Настійливо намагатися проникнути куди-небудь, силою увірватися кудись.
|| Виходити назовні, вириватися.
|| Стрімко злітати, підноситися вгору.
|| Виростаючи, тягнутися догори, до сонця (про рослини).
2》 тільки недок. Нестримно, наполегливо прагнути, бажати досягти чого-небудь.
|| Відчувати потяг, схильність до кого-, чого-небудь.
|| Відчувати непереборне бажання бути, перебувати десь.
3》 з інфін., перен. Мати намір, виявляти бажання щось зробити.
|| Намагатися, робити спроби, силкуватися виконати якусь дію.
Великий тлумачний словник сучасної української мови