Словник української мови у 20 томах

порозгублювати

ПОРОЗГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що.

1. Розгубити все або багато чого-небудь.

– Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював (Панас Мирний);

Поки донесеш, то все порозгублюєш (Сл. Б. Грінченка);

* Образно. Щасливий той, хто мав надію, Стояв при танку й тягачі, Любив і літа молодії Не порозгублював вночі (А. Малишко).

2. Втратити всіх або багатьох; залишитися без усіх або багатьох.

Забула, закинула все, порозгублювала подруг (В. Козаченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. порозгублювати — порозгу́блювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. порозгублювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Розгубити все чи багато чого-небудь. 2》 Втратити всіх чи багатьох; залишитися без усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозгублювати — ПОРОЗГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Розгубити все або багато чого-небудь. — Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював (Мирний, II, 1954, 67); Поки донесеш, то все порозгублюєш (Сл. Гр.); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
  4. порозгублювати — Порозгублювати, -люю, -єш гл. Растерять (во множествѣ). Поки донесеш, то все порозгублюєш. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка