порозгублювати

ПОРОЗГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Розгубити все або багато чого-небудь.

— Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював (Мирний, II, 1954, 67);

Поки донесеш, то все порозгублюєш (Сл. Гр.);

*Образно. Щасливий той, хто мав надію, Стояв при танку й тягачі, Любив і літа молодії Не порозгублював вночі (Мал., Поеми, 1948, 181).

2. Втратити всіх або багатьох; залишитися без усіх або багатьох.

Забула, закинула все, порозгублювала подруг (Коз., Листи.., 1967, 118).

Значення в інших словниках

1. порозгублювати — порозгу́блювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозгублювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Розгубити все чи багато чого-небудь. 2》 Втратити всіх чи багатьох; залишитися без усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозгублювати — ПОРОЗГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що. 1. Розгубити все або багато чого-небудь. – Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював (Панас Мирний); Поки донесеш, то все порозгублюєш (Сл. Б. Грінченка); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. порозгублювати — Порозгублювати, -люю, -єш гл. Растерять (во множествѣ). Поки донесеш, то все порозгублюєш. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка