порозмовляти

ПОРОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

Розмовляти якийсь час.

Махну я до земляка, та просидимо вдвох з ним цей вечір, порозмовляємо щиренько, домівку згадаємо (С. Васильченко);

Тільки раз на тиждень нас пускали в садок лікарні, і ми могли трохи порозмовляти з Женею (Л. Смілянський);

// Поговорити з ким-небудь.

Весь час підтримуватиме [Яринка] зв'язок з табором. Коли їм не пощастить більше порозмовляти, вони обмінюватимуться знаками та зашифрованими записками (В. Козаченко);

* Образно. – На полі ратному місце наше. Там з ворогом мечем порозмовляю (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. порозмовляти — порозмовля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозмовляти — -яю, -яєш, док. Розмовляти якийсь час. || Поговорити з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозмовляти — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. порозмовляти — ПОРОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Розмовляти якийсь час. Махну я до земляка, та просидимо вдвох з ним цей вечір, порозмовляємо щиренько, домівку згадаємо (Вас.  Словник української мови в 11 томах
5. порозмовляти — Порозмовля́ти, -ля́ю, -єш гл. Поговорить.  Словник української мови Грінченка