порозмовляти
ПОРОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Розмовляти якийсь час.
Махну я до земляка, та просидимо вдвох з ним цей вечір, порозмовляємо щиренько, домівку згадаємо (Вас., І, 1959, 80);
Тільки раз на тиждень нас пускали в садок лікарні, і ми могли трохи порозмовляти з Женею (Сміл., Сашко, 1957, 165);
// Поговорити з ким-небудь.
Весь час підтримуватиме [Яринка] зв’язок з табором. Коли їм не пощастить більше порозмовляти, вони обмінюватимуться знаками та зашифрованими записками (Коз., Гарячі руки, 1960, 64);
*Образно. — На полі ратному місце наше. Там з ворогом мечем порозмовляю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 212).
Словник української мови (СУМ-11)