посвоячення

ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися.

Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: “Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду ..” (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. посвоячення — посвоя́чення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. посвоячення — -я, с., розм. Дія за знач. посвоячити і посвоячитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посвоячення — ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда...  Словник української мови в 11 томах