посвоячення
ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися.
Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду..» (Козл., Ю. Крук, 1957, 405).
Словник української мови (СУМ-11)