посвоячений
ПОСВОЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посвоя́чити.
*Образно. З руїнами цими неначе посвоячена душа знаходила тут у тяжких хвилинах все покріплення… Зелень зимою і на руїнах — се ж.. символ живучості, лік цілющий на сумнів, зневіру… (У. Кравч., Вибр., 1958, 302).
2. у знач. прикм. Який посвоячився, поріднився з ким-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)