посвячуватися
ПОСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСВЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, я́тишся, док.
1. рел.-церк., заст. Ставати освяченим.
2. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися.
На те піп посвятився, щоб по церкві крутився (Номис);
– То щоб святе письмо учити Дозволено учителям Не тим, що в попи посвятитись Засягли права, а усім (Панас Мирний).
3. тільки недок. Пас. до посвя́чувати 1–4.
Словник української мови (СУМ-20)