посередньо
ПОСЕРЕ́ДНЬО.
1. Присл. до посере́дній 1, 2.
Десятирічку вона скінчила посередньо, хоч були роки, коли від початку й до кінця йшла відмінницею (Л. Дмитерко);
Нарікання жінок на мужів-п'яниць, – се посередньо нарікання на той поганий порядок, котрий витворює тих мужів-п'яниць (І. Франко);
Треба поставити бракові надійну перепону. Над цим мають працювати всі, від кого прямо чи посередньо залежить якість продукції (з газ.).
2. у знач. ім., невідм., розм., заст. Те саме, що Посере́дня оці́нка (див. посере́дній).
– Чому погано? – спитала мама. – По фізиці “посередньо” (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)