посланий
ПО́СЛАНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до посла́ти¹.
Чи Ви дістали мою відкритку [листівку], недавно послану? (М. Коцюбинський);
Поруч нього на білому коні їхав пан Уніховський, польський офіцер, посланий Замойським, щоб командувати новосформованим полком литовських та білоруських жовнірів (Іван Ле);
– Діти – то те саме, що й натура, – перебила Рузя .. – То земні янголи, послані Богом на втіху людям (І. Нечуй-Левицький);
Вона .. ніби відчувала, що треба зберегти вогонь серця для того, хто буде посланий їй долею (І. Цюпа);
Гашіца крізь сльози ознаймила, що не вийде з хати, поки не будуть послані старости (М. Коцюбинський);
* Образно. Знов шепоче рута І дзвенить біля ріки Комсомольська, незабута Пісня, послана в віки (А. Малишко);
// по́слано, безос. пред.
Люба мамочко! .. На посилці, я добре пам'ятаю, я написала, звідки і від кого послано (Леся Українка).
ПО́СЛАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до посла́ти².
Од дзиглика ж царя Латина Скрізь послана була ряднина (І. Котляревський);
– Мені здається, що й та страва не буде йому смачна, що не я готувала своїми руками; і той поживок, і навіть той хліб не буде смачний, що не я своїми руками вчиняла, постіль буде тверда, що послана іншими руками (І. Нечуй-Левицький);
Він побачив тільки коси. Розплетені і по плечах послані, неначе потік киплячої смоли, пасма ховали обличчя (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Вже давно пора спати, а Кіра сидить роздягнена на посланому ліжкові (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)