послугач

ПОСЛУГА́Ч, а́, ч., заст.

Слуга, служник.

Зимою, коли не було либацького заробітку, він звичайно наймався в Дрогобичі на .. послугача .. до готелю (І. Франко);

– Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка);

Розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха, занедбавши їх до крайності, обернула їх у послугачів і затроювала [затруювала] їх життя систематично (О. Кобилянська);

// Людина яка сприяє чому-небудь (про негативне).

Не того втішай, хто злобі Та насильству послугач, А хто в горі та в жалобі, – Над насильством нашим плач! (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. послугач — послуга́ч іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. послугач — -а, ч., діал. Слуга, служник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. послугач — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.  Словник синонімів української мови