послушницький
ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, рел.-церк.
Прикм. до послу́шник¹ і послу́шниця¹;
// Належний послушникові.
Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Нечуй-Левицький);
Коса, як хвилястий гірський потік, виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м'які форми гінкого стану цілком мирської грішниці... (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)