Словник української мови у 20 томах

послушник

ПОСЛУ́ШНИК¹, а, ч., рел.-церк.

Монастирський прислужник, що відбуває послух (див. по́слух¹ 2), готуючись стати ченцем.

В його флігель все частіше навідувались сиві ченці, русяві й чорняві молоді послушники (І. Нечуй-Левицький);

Я мав намір вступити в монастир на деякий час, потрібний для обсервацій, у ролі послушника, надягти на себе підрясник, ходити до церкви, їсти й спати разом із братією (М. Коцюбинський);

Отже, Мцирі, монастирський послушник, тобто монастирський прислужник, що має стати ченцем, .. сповідається перед старим ченцем, своїм вихователем (М. Рильський);

Молоденькі послушники, почепивши на палицю великого козуба, несли до трапезної червоні, підсмажені хліби (П. Кочура).

ПОСЛУ́ШНИК², а, ч., заст., рідко.

Слуга.

Повідає цар до тих своїх послушників, щоби забили сто волів йому на обід (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. послушник — послу́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. послушник — -а, ч., церк. Монастирський прислужник, що відбуває послух (див. послух I 2)), готуючись стати ченцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. послушник — (монастир.) підчернець, бентег  Словник чужослів Павло Штепа
  4. послушник — ПОСЛУ́ШНИК (монастирський прислужник, який готується стати ченцем), СЛИМА́К заст. Молоденькі послушники, почепивши на палицю великого козуба, несли до трапезної червоні, підсмажені хліби (П. Кочура); — Он дивіться, Лукіє Наркисівно! ..  Словник синонімів української мови
  5. послушник — Послу́шник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. послушник — ПОСЛУ́ШНИК, а, ч., церк. Монастирський прислужник, що відбуває послух ( див. по́слух¹ 2), готуючись стати ченцем. В його флігель все частіше навідувались сиві ченці, русяві й чорняві молоді послушники (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  7. послушник — Послушник, -ка м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Драг. 275. ум. послушничок. Мого батька брата та була взяла, орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. О. 1862. V. З нар. уст, 85.  Словник української мови Грінченка