послушний
ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е.
Те саме, що слухня́ний.
А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (П. Чубинський);
І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (І. Франко);
– Не дивіться, що вона така худенька та ніби квола, – погладжувала мати дівчинку по голові. – Вона в мене жвавенька, послушна, найміть, люди добрі... (О. Гончар);
// кому, чому. Який добре піддається управлінню (про машини, механізми тощо).
Машини усі послушні Людині, одній людині В оперативній будці (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)