послушницький

ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, рел.-церк.

Прикм. до послу́шник¹ і послу́шниця¹;

// Належний послушникові.

Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Нечуй-Левицький);

Коса, як хвилястий гірський потік, виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м'які форми гінкого стану цілком мирської грішниці... (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послушницький — послу́шницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. послушницький — -а, -е, церк. Прикм. до послушник і послушниця. || Належний послушникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. послушницький — ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до послу́шник і послу́шниця; // Належний послушникові. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах