послушницький
ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, рел.-церк.
Прикм. до послу́шник¹ і послу́шниця¹;
// Належний послушникові.
Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Нечуй-Левицький);
Коса, як хвилястий гірський потік, виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м'які форми гінкого стану цілком мирської грішниці... (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послушницький — послу́шницький прикметник Орфографічний словник української мови
- послушницький — -а, -е, церк. Прикм. до послушник і послушниця. || Належний послушникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послушницький — ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до послу́шник і послу́шниця; // Належний послушникові. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах