послушницький
ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до послу́шник і послу́шниця;
// Належний послушникові.
Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Н.-Лев., III, 1956, 389);
Коса, як хвилястий гірський потік, виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м’які форми гінкого стану цілком мирської грішниці… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 235).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послушницький — послу́шницький прикметник Орфографічний словник української мови
- послушницький — -а, -е, церк. Прикм. до послушник і послушниця. || Належний послушникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послушницький — ПОСЛУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е, рел.-церк. Прикм. до послу́шник¹ і послу́шниця¹; // Належний послушникові. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Словник української мови у 20 томах