послідкувати
ПОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Піти, рушити слідом за ким-, чим-небудь.
– Бо праця тепер не благословенна Богом. І, не дізнавшись нічого, Лася встала одного ранку вдосвіта та послідкувала нишком за Шапталою, що поволі йшов з порожнім лантухом під пахвою. Здивовано дісталася слідом за ним порту (В. Підмогильний);
– Я піду за нею. Послідкую, куди піде. Не можна так (В. Винниченко).
2. Слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)