посновигати

ПОСНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

Сновигати, тинятися якийсь час.

Корнієві хутко обридли танці, він їх і зроду не дуже любив. Походив він собі поміж челядею [челяддю], посновигав по селі, не дуже то розвеселився (Леся Українка);

Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам [по всіх кутках], На смітнику кісток погризла (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. посновигати — посновига́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. посновигати — -аю, -аєш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посновигати — ПОСНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час. Корнієві хутко обридли танці, він їх і зроду не дуже любив. Походив він собі поміж челядею [челяддю], посновигав по селі, не дуже то розвеселився (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах