поспішний
ПОСПІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який робиться, відбувається, виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий, поквапливий.
Капітан слухав тих слів, уриваних, поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов'ю, то знов розпукою і щирим жалем (І. Франко);
Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх – це розуміли навіть рядові бійці (Іван Ле);
Незабаром у коридорі залунали чиїсь поспішні кроки (П. Колесник);
Вона йшла за якоюсь нагальною потребою, йшла звичайною, поспішною, діловою ходою пильно заклопотаної людини (Ю. Смолич).
2. Зроблений надто швидко, без належної підготовки, достатніх підстав і через те неправильний, недостатньо обґрунтований і т. ін.
– Одначе .. ви робите поспішний висновок. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)