постачати
ПОСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, кому, чому що, рідше кого, що чим.
1. Давати, надавати, доставляти кому-небудь щось потрібне, необхідне тощо, забезпечувати когось чим-небудь.
– Приятель мій постачав мені книжки, радив де в чому, а я взявсь до роботи (М. Коцюбинський);
– Як відомо, англійці з нами не воюють, але потай .. постачають і зброю, і кошти тим, хто з нами воює (З. Тулуб);
Ферма наша постачала сусідній госпіталь молоком та маслом (О. Гончар);
Готуючись до нової кампанії, Потьомкін обіцяв найближчим часом постачити козакам зброю, порох, свинець, сукно на обмундирування і навіть горілку (С. Добровольський);
Матрос Матюшенко зразу ж почав з вимоги, щоб міська дума постачила ще сьогодні броненосець вугіллям та харчами (П. Панч);
// Перепроваджувати на місце призначення; доставляти.
Люди – мале й старе – естафетою постачали солдатам воду (Ірина Вільде);
У Шостому провулку був склад зброї. Звідси постачали її і в інші міста та райони (А. Хижняк);
// розм. Давати комусь у потрібній кількості матеріальні засоби існування.
– Матері буду усього постачати, чого забажа (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Грошенята, якими щедро постачали мене батьки, робили своє діло, – вели мене в ресторани (В. Речмедін);
– На якого гаспида ти будеш тратитись? Одежу і чоботи нехай тобі жінка постачить (Г. Квітка-Основ'яненко);
Він [лейтенант] постачив діда й бабу дровами, роздобув для них продуктів, гасу для лампи, теплу ковдру й навіть вітамінні таблетки (Ю. Яновський).
2. Задовольняти чиїсь потреби в чому-небудь.
Земля споконвіку постачає людині їжу, готові засоби до життя (з наук.-попул. літ.);
На весняного Миколи в Каховці відкривався знаменитий людський ярмарок – новітній невольничий ринок, що постачав робочу силу всьому півдню країни (О. Гончар);
Жителі постачали двір, передусім численні солеварні, дровами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)