постачати

ПОСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, кому, чому що, рідше кого, що чим.

1. Давати, надавати, доставляти кому-небудь щось потрібне, необхідне тощо, забезпечувати когось чим-небудь.

– Приятель мій постачав мені книжки, радив де в чому, а я взявсь до роботи (М. Коцюбинський);

– Як відомо, англійці з нами не воюють, але потай .. постачають і зброю, і кошти тим, хто з нами воює (З. Тулуб);

Ферма наша постачала сусідній госпіталь молоком та маслом (О. Гончар);

Готуючись до нової кампанії, Потьомкін обіцяв найближчим часом постачити козакам зброю, порох, свинець, сукно на обмундирування і навіть горілку (С. Добровольський);

Матрос Матюшенко зразу ж почав з вимоги, щоб міська дума постачила ще сьогодні броненосець вугіллям та харчами (П. Панч);

// Перепроваджувати на місце призначення; доставляти.

Люди – мале й старе – естафетою постачали солдатам воду (Ірина Вільде);

У Шостому провулку був склад зброї. Звідси постачали її і в інші міста та райони (А. Хижняк);

// розм. Давати комусь у потрібній кількості матеріальні засоби існування.

– Матері буду усього постачати, чого забажа (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Грошенята, якими щедро постачали мене батьки, робили своє діло, – вели мене в ресторани (В. Речмедін);

– На якого гаспида ти будеш тратитись? Одежу і чоботи нехай тобі жінка постачить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він [лейтенант] постачив діда й бабу дровами, роздобув для них продуктів, гасу для лампи, теплу ковдру й навіть вітамінні таблетки (Ю. Яновський).

2. Задовольняти чиїсь потреби в чому-небудь.

Земля споконвіку постачає людині їжу, готові засоби до життя (з наук.-попул. літ.);

На весняного Миколи в Каховці відкривався знаменитий людський ярмарок – новітній невольничий ринок, що постачав робочу силу всьому півдню країни (О. Гончар);

Жителі постачали двір, передусім численні солеварні, дровами (з навч. літ.).