постук
ПО́СТУК, у, ч., розм.
Те саме, що стук².
Не спиться мені: завтра Павлусеві похід. Лежу, верчусь... коли се – стукає. Се ж його по́стук! (Ганна Барвінок);
Я кілька днів тому посиротіла.., а я не знаю, що віддала б за один знайомий крок [сина], за легенький постук закаблуків, такий легенький... (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)