посуха
ПОСУ́ХА, и, ж.
Брак дощу влітку, що призводить до висихання ґрунту і загибелі рослинності; засуха.
Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (М. Коцюбинський);
Давно-давно колись була страшна посуха; навколо пересохли ставки, криниці, джерела й струмки, і навіть земля почала горіти від безводдя (М. Стельмах);
У південному степу великої шкоди врожаю кукурудзи завдає посуха (з наук. літ.);
* Образно. – Одно погано: вода розливає, а в горлі посуха! (М. Коцюбинський);
* У порівн. Наумиха не плакала. Горе посухою впало на її очі, висушило сльози (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)