посуха —
[поусуха] -хие, д. і м. -ус'і
Орфоепічний словник української мови
посуха —
-и, ж. Брак дощу влітку, що призводить до висихання ґрунту і загибелі рослинності; засуха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
посуха —
ПОСУ́ХА, и, ж. Брак дощу влітку, що призводить до висихання ґрунту і загибелі рослинності; засуха. Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (М.
Словник української мови у 20 томах
посуха —
Довготривалий перiод нестачi або вiдсутностi опадiв, переважно влітку; п. виникає найчастiше у степових або напiвпустельних районах (напр., у Сахель в Африцi); трапляється також в Українi.
Універсальний словник-енциклопедія
посуха —
ПОСУ́ХА (брак дощу влітку; суха, жарка погода), ЗАСУ́ХА, СУХО́ТА розм., СУ́ША (СУШ) розм., БЕЗДОЩІВ'Я розм. Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Дощу нема, сонечко припіка, по дорозі аж пил від засухи... (Г.
Словник синонімів української мови
посуха —
ПОСУ́ХА, и, ж. Брак дощу влітку, що призводить до висихання грунту і загибелі рослинності; засуха. Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
посуха —
Посуха, -хи ж. Засуха. Вихор бува під посуху. Чуб. І. 35.
Словник української мови Грінченка