посуха
ПОСУ́ХА, и, ж. Брак дощу влітку, що призводить до висихання грунту і загибелі рослинності; засуха.
Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (Коцюб., II, 1955, 247);
Давно-давно колись була страшна посуха; навколо пересохли ставки, криниці, джерела й струмки, і навіть земля почала горіти від безводдя (Стельмах, І, 1962, 576);
У південному степу великої шкоди врожаю кукурудзи завдає посуха (Хлібороб Укр., 6, 1970, 18);
*Образно. — Одно погано: вода розливає, а в горлі посуха! (Коцюб., І, 1955, 138);
*У порівн. Наумиха не плакала. Горе посухою впало на її очі, висушило сльози (Коцюб., І, 1955, 123).
Словник української мови (СУМ-11)