Словник української мови у 20 томах

поськати

ПОСЬКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

Ськати якийсь час.

– Якове, може б я тобі поськала в голові, поки страва упріє (О. Стороженко);

Ніколи вона не поговорить як слід з нею, не посидить як з дочкою, не розчеше довгої коси, не поськає в голові (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поськати — поська́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. поськати — -аю, -аєш, док., розм. Ськати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поськати — Поська́ти, -ка́ю, -ка́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поськати — ПОСЬКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Ськати якийсь час. — Якове, може б я тобі поськала в голові, поки страва упріє (Стор., І, 1957, 24); Ніколи вона не поговорить як слід з нею, не посидить як з дочкою, не розчеше довгої коси, не поськає в голові (Мирний, IV, 1955, 115).  Словник української мови в 11 томах
  5. поськати — Поська́ти, -ка́ю, -єш гл. Поискать въ головѣ. Грин. II. 63. Баба нагодувала його, напоїла і голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43.  Словник української мови Грінченка