посілля
ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко.
Маєток, садиба.
Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Б. Грінченка);
– Це посілля шляхтича, – пояснив фурман (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко.
Маєток, садиба.
Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Б. Грінченка);
– Це посілля шляхтича, – пояснив фурман (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)