посілість

ПОСІ́ЛІСТЬ, лості, ж., заст., рідко.

Володіння (у 2 знач.), маєток.

Продавши свою невеличку посілість у Синяччині, жив [Кисилевський] з мізерної пенсії канцеляриста (І. Франко);

З гір, з міста Кімполунга, де прожила я з родичами п'ятнадцять років, переселились ми на невеличку свою посілість на Буковині (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. посілість — Посіда́ння, посі́лість: — Вели́ка посі́лість: поміщицький маєток [46-1] — володіння [46-1;46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. посілість — посі́лість іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. посілість — Посі́лість. 1. Земельне володіння. Дотично розділу земельної посілости, то можна без пересади сказати, що такі або подібні відносини ґрунтової посілости годі найти хоть би в якім иньшім поверховно культурнім краю (Б., 1899, 29, 1). 2. Майно.  Українська літературна мова на Буковині
4. посілість — -лості, ж., заст., рідко. Володіння (у 2 знач.), маєток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. посілість — посі́лість маєток, нерухома власність (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. посілість — ПОСІ́ЛІСТЬ, лості, ж., заст., рідко. Володіння (у 2 знач.), маєток. Продавши свою невеличку посілість у Синяччині, жив [Кисилевський] з мізерної пенсії канцеляриста (Фр.  Словник української мови в 11 томах