посілість
ПОСІ́ЛІСТЬ, лості, ж., заст., рідко. Володіння (у 2 знач.), маєток.
Продавши свою невеличку посілість у Синяччині, жив [Кисилевський] з мізерної пенсії канцеляриста (Фр., VI, 1951, 236);
З гір, з міста Кімполунга, де прожила я з родичами п’ятнадцять років, переселились ми на невеличку свою посілість на Буковині (Коб., III, 1956, 571).
Словник української мови (СУМ-11)