посілля

ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко. Маєток, садиба.

Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Гр.);

— Це посілля шляхтича, — пояснив фурман (Досв., Вибр., 1959, 59).

Значення в інших словниках

1. посілля — посі́лля іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. посілля — -я, с., заст., рідко. Маєток, садиба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посілля — ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко. Маєток, садиба. Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Б. Грінченка); – Це посілля шляхтича, – пояснив фурман (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. посілля — Посі́лля, -лля, -ллю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. посілля — Посілля, -ля с. Усадьба. Старе посілая, де жив батько, меншому братові досталось. Борз. у.  Словник української мови Грінченка