потаврувати
ПОТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко що.
Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх або багатьох.
– Я, – сказав, ніби виправдуючись, Андрусь, – плутаю їх, одного Микиту й примічаю. Треба буде потаврувати їх, чи що (П. Колесник);
* У порівн. Голова цього досить ще молодого чоловіка була наполовину сива, аж біла! Неначе капризна природа з народження так потаврувала людину ознакою неминучої трагедії віку – старості (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)