потай
ПО́ТАЙ, присл., від кого, рідко кого і без дод.
Так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось або від усіх.
В Парижі, в Латинському кварталі, вона не раз і не два, жартуючи, забігала з візитами до знайомих студентів потай од мами (І. Нечуй-Левицький);
– У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали крадьки, потай чоловіків, на чорну годину (Л. Мартович);
[Коршун:] Я цю повість потай писав, жодна жива душа про неї не знає (В. Собко);
// Так, щоб ніхто не побачив; непомітно для інших; крадькома.
Вона дійшла до того, що, опинившись на чужому городі, стежила очима, що можна б узяти на насіння, і, оглядаючись, потай ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (М. Коцюбинський);
Юнак посміхнувся: дівчина потай зиркала на себе в дзеркало напроти (П. Панч);
// Так, щоб ніхто не почув; по секрету.
– Йдіть сюди в мою кімнату, бо будемо говорити секрети – потай од усіх, – гукнула Христина (І. Нечуй-Левицький);
[Тиміш:] Виходить, що ви великий плескун і ніяк не вдержите за зубами того, що вам кажуть потай (М. Кропивницький);
Дуб, що стояв на узгір'ї, називали гаївці дубом Хмеля, говорили про це потай, – панство люто мстилося холопам за одне лише слово (І. Цюпа);
// У глибині душі, не показуючи свого почуття іншим, ніяк не виявляючи зовні свого стану.
Назар – ніби й нічого, .. а в самого вже пом'якшав гучний голос, – по́тай усіх сумує (Марко Вовчок);
Він був тут [у міністра] не раз і не два, але щоразу, відчиняючи високі двері, потай хвилювався (В. Собко);
Старшина Багіров тимчасово виконував обов'язки командира взводу, а по́тай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (О. Гончар);
// Не явно, не одверто, прикриваючись нещирими словами тощо; приховано.
Де не зможе збройна сила, там доступить зрада по́тай і вужем тонким пролізе від меча й вогню зручніше (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)