потаскати
ПОТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Потягти, понести куди-небудь.
Потаскали раба божого самого у ту яму, що копав для другого! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Через яку годину прибігла якась цокотуха-перекупка, заверещала, накричала Прісьці повну голову, покинула їй карбованця, .. ухопила перину й потаскала її (Л. Яновська);
За другими дверима, куди потаскали Валентину, чулось верещання, плач, сердите бубніння капрала і жовнірів (Олесь Досвітній);
// фам., кого, безос. і у сполуч. зі сл. доля, чорт і т. ін. Опинитись де-небудь; стати кимсь.
– А, бодай тебе! Перевела тільки день! Потаскало ж мене на ту вулицю! (Л. Яновська);
Дід шкодував колись: – Ха-а-зя-їн був би такий, що аж... У лікарі його потаскало! (І. Микитенко).
2. розм. Украсти все або багато чогось (по одному).
Щоб шуліка не потаскав курчат, він позв'язував їх ниткою, прив'язав до квочки і пустив на двір (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)