потеревенити
ПОТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, док., розм.
Теревенити якийсь час.
Добре ми з ним потеревенили (Сл. Б. Грінченка);
Хотілося Дикунові ще трохи посидіти, потеревенити, але після ціпа нило все тіло, і він, попрощавшись з дівчатами, потягнув на відпочинок (С. Добровольський);
Усі засміялися, навіть батько. Він досі не брав участі в цій розмові, але був не проти, щоб діти потеревенили (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)