потеревенити
ПОТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, док., розм. Теревенити якийсь час.
Добре ми з ним потеревенили (Сл. Гр.);
Хотілося Дикунові ще трохи посидіти, потеревенити, але після ціпа нило все тіло, і він, попрощавшись з дівчатами, потягнув на відпочинок (Добр., Очак. розмир, 1965, 194);
Усі засміялися, навіть батько. Він досі не брав участі в цій розмові, але був не проти, щоб діти потеревенили (Минко, Ясні зорі, 1951, 118).
Словник української мови (СУМ-11)