потеребити

ПОТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. потеребля́ть; док., що.

1. Док. до тереби́ти 1.

Потеребити квасолю, кукурудзу й т. ін.

2. прост. Потягти, понести якийсь тягар.

Зложивши моцні [могутні] крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору (Є. Гребінка).

3. Якийсь час перебирати пальцями, злегка смикаючи, м'яти щось.

Значення в інших словниках

1. потеребити — потереби́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. потеребити — -блю, -биш; мн. потереблять; док., перех., діал. 1》 Потягти. 2》 Очистити від чогось зайвого, непотрібного все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потеребити — ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИ розм., ПЕ́РТИ фам., ТЕРЕБИ́ТИ діал. (перев. понад силу). — Док.  Словник синонімів української мови
4. потеребити — ПОТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. потеребля́ть; док., перех., діал. 1. Потягти. Зложивши моцні [могутні] крила, Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору (Греб., І, 1957, 66). 2. Очистити від чогось зайвого, непотрібного все або багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. потеребити — Потереби́ти, -блю́, -биш гл. Потащить. Підняв його і геть потеребив за гору. Греб. 381.  Словник української мови Грінченка