потеребити
ПОТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. потеребля́ть; док., перех., діал.
1. Потягти.
Зложивши моцні [могутні] крила, Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору (Греб., І, 1957, 66).
2. Очистити від чогось зайвого, непотрібного все або багато чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)