потермосити
ПОТЕРМО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що, ким, чим і без дод., розм.
Термосити кого-, що-небудь якийсь час; поторсати, потрясти.
Вона обома руками потермосила мене за плечі (І. Франко);
Всі разом одностайне сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам'ятається (Л. Мартович);
Схватив [Матвій] Василеву скриньку, потермосив і щосили гепнув нею об землю (Мирослав Ірчан);
// Посмикати, поскубти (волосся, бороду).
Титан допив бульбасту воду, поставив склянку на стіл і потермосив свою русяву борідку (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)