потопа
ПОТО́ПА, и, ж., діал.
Потоп.
– Чекай, – опинив його Демидів, – а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу? (О. Маковей);
* Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і .. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)