потопа
Пото́па, -пи
ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду... та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.
Словник української мови ГрінченкаПото́па, -пи
ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду... та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.
Словник української мови Грінченка