потопа

ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп.

— Чекай, — опинив його Демидів, — а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу?.. (Мак., Вибр., 1954, 59);

*Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і.. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (Фр., І, 1955, 271).

Значення в інших словниках

1. потопа — -и, ж., діал. Потоп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. потопа — ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп. – Чекай, – опинив його Демидів, – а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу? (О. Маковей); * Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і .. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. потопа — Пото́па, -пи ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду... та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.  Словник української мови Грінченка