потопляти
ПОТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., кого, що.
Губити, позбавляти життя (живі істоти), знищувати (предмети), занурюючи їх у воду, спускаючи на дно; топити.
– А як ти... а за що... твою жінку потопляти? .. хіба ж вона волшебствує [чаклує]? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тільки що розказали брати, як старша сестра хотіла їх потопить, коли дивляться – підпливає цареве військо (О. Стороженко);
Козаки .. звеліли потопити усі порони, щоб Єремії не було на чому перевезти своє військо (І. Нечуй-Левицький);
// безос.
Водою чорт зна як крутило, Що трохи всіх не потопило, Вертілись човни, мов дурні (І. Котляревський);
// Затопляти, заливати (про воду); вкривати водою.
Волго, Волго! У повідь, весною, Ти не так потопляєш поля, Як тією людською сльозою Напилася вже наша земля! (М. Старицький);
На волі я й гори потоплю (прислів'я);
– Вода бігуча, вода котюча, вода йорданська береги потопила (Г. Хоткевич);
* Образно. В яких гаях? В яких ярах, В яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки Огнепалимої тії, Що серце без огню розтопить І без води прорве, потопить Святії думоньки твої? (Т. Шевченко).
◇ (1) Потопи́ти в кро́ві – те саме, що Втопи́ти в крові́ (див. втопи́ти).
Справді, не могло бути спокою на серці, коли фашисти потопили в крові свободу в Іспанії (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)