потопляти
ПОТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., перех. Губити, позбавляти життя (живі істоти), знищувати (предмети), занурюючи їх у воду, спускаючи на дно; топити.
— А як ти… а за що… твою жінку потопляти?.. хіба ж вона волшебствує [чаклує]? (Кв.-Осн., II, 1956, 181);
Тільки що розказали брати, як старша сестра хотіла їх потопить, коли дивляться — підпливає цареве військо (Стор., І, 1957, 70);
Козаки.. звеліли потопити усі порони, щоб Єремії не було на чому перевезти своє військо (Н.-Лев., VII, 1966, 146);
*Образно. — Що ми? хіба ми люди? Обличчя носимо людське та й годі, а душу і серце в хмелі потопили (Мирний, III, 1954, 280);
// безос.
Водою чорт зна як крутило, Що трохи всіх не потопило, Вертілись човни, мов дурні (Котл., І, 1962, 87);
// Затопляти, заливати (про воду); вкривати водою.
Волго, Волго! У повідь, весною, Ти не так потопляєш поля, Як тією людською сльозою Напилася вже наша земля! (Стар., Вибр., 1959, 95);
На волі я й гори потоплю (Укр.. присл.., 1963, 155);
— Вода бігуча, вода котюча, вода йорданська береги потопила (Хотк., І, 1966, 77);
*Образно. В яких гаях? В яких ярах, В яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки Огнепалимої тії, Що серце без огню розтопить І без води прорве, потопить Святії думоньки твої? (Шевч., II, 1963, 356).
◊ Потопи́ти в кро́ві — те саме, що Втопи́ти в кро́ві ( див. втопи́ти).
Справді, не могло бути спокою на серці, коли фашисти потопили в крові свободу в Іспанії (Рибак, Час.., 1960, 231).
Словник української мови (СУМ-11)