потяг

ПО́ТЯГ¹, у, ч.

1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь.

Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до того, щоб розкинуть свої думи між людьми (І. Нечуй-Левицький);

Тихий океан перестав для нього бути вільним і чистим океаном його молодості.., – проте Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там (О. Гончар);

Мати померла, і Оксен зовсім втратив потяг до рідного дворища (Григорій Тютюнник);

// Велика зацікавленість чим-небудь.

Змалку відчував Тарас великий потяг до мистецтва (з наук. літ.).

2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.

З тієї хвилини, коли він .. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Ірина Вільде);

Вона відзначила, що кум Антін має великий потяг до дітей (С. Чорнобривець);

Після цієї розмови у них [Хоми та Люби] майже зразу виник потяг одного до одного (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького).

3. псих., фізл. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь.

В процесі історичного розвитку людства значна частина тваринних інстинктивних потягів трансформувалась у людські жадання (з наук.-попул. літ.);

– Ви знаєте, що таке ностальгія? Це – хвороба. Це – хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм (О. Донченко);

Він просто йшов, не думаючи ні про що, і тільки якийсь підсвідомий потяг вивів його крізь широко розчинені ворота на вулицю (С. Голованівський).

ПО́ТЯГ², а, ч., заст., поет.

Поїзд (у 1 знач.).

Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (М. Коцюбинський);

До станції приповз довгий товаровий потяг (Олесь Досвітній);

Біжать десь потяги й мостами гримлять прощально раз у раз... (В. Сосюра).

(1) По́тяг (по́їзд) дале́кого призна́чення – потяг, який має пройти відносно далекий шлях.

Тут проходили поїзди далекого призначення (В. Кучер);

Пуска́ти / пусти́ти під укі́с по́їзд (по́тяг, ешело́н і т. ін.) див. пуска́ти;

Саніта́рний по́їзд (по́тяг, ешело́н) див. по́їзд.

Значення в інших словниках

1. потяг — До чогось (прагнення робити щось) покликання, тяжіння до чогось.  Словник синонімів Полюги
2. потяг — по́тяг 1 іменник чоловічого роду почуття по́тяг 2 іменник чоловічого роду поїзд  Орфографічний словник української мови
3. потяг — По́тяг. Поїзд. До Львова від’їжджають з Чернівців: поспішний потяг о 3 год. 4 мін. по полудни, особові потяги о 6 год. 54 мін зраня, 6 год. 45 мін. вечером (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. потяг — (швидкий) поїзд; (до чого) прагнення, нахил, покликання, пристрасть, прив'язання, смак, у фр. УПОДОБАННЯ; (до кого) поваб, ваба; (статевий) ХІТЬ.  Словник синонімів Караванського
5. потяг — I -у, ч. 1》 до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. || Велика зацікавленість чим-небудь. 2》 до кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. потяг — Біологічно обумовлений мотиваційний механізм, який приводить в дію поведінку, спрямовану на задоволення визначеної потреби організму: напр., п. до їжі, п. статевий.  Універсальний словник-енциклопедія
7. потяг — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев.  Словник синонімів української мови
8. потяг — По́тяг (поїзд), -та, у по́тягу і в -зі; -тяги, -гів по́тяг (поваб), -гу, -гові до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. потяг — ПО́ТЯГ¹, у, ч. 1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині!...  Словник української мови в 11 томах
10. потяг — По́тяг, -гу м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161.  Словник української мови Грінченка