потяг

по́тяг

I -у, ч.

1》 до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь.

|| Велика зацікавленість чим-небудь.

2》 до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.

3》 псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь.

|| Суб'єктивне переживання потреби, яке виникає незалежно від свідомості.

Нав'язливий потяг — потяг здійснювати непотрібні і навіть небезпечні дії, що супроводжується страхом або тривогою.

Статевий потяг — прагнення до статевої близькості.

II -а, ч.

Поїзд (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. потяг — До чогось (прагнення робити щось) покликання, тяжіння до чогось.  Словник синонімів Полюги
2. потяг — по́тяг 1 іменник чоловічого роду почуття по́тяг 2 іменник чоловічого роду поїзд  Орфографічний словник української мови
3. потяг — По́тяг. Поїзд. До Львова від’їжджають з Чернівців: поспішний потяг о 3 год. 4 мін. по полудни, особові потяги о 6 год. 54 мін зраня, 6 год. 45 мін. вечером (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. потяг — (швидкий) поїзд; (до чого) прагнення, нахил, покликання, пристрасть, прив'язання, смак, у фр. УПОДОБАННЯ; (до кого) поваб, ваба; (статевий) ХІТЬ.  Словник синонімів Караванського
5. потяг — ПО́ТЯГ¹, у, ч. 1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині!...  Словник української мови у 20 томах
6. потяг — Біологічно обумовлений мотиваційний механізм, який приводить в дію поведінку, спрямовану на задоволення визначеної потреби організму: напр., п. до їжі, п. статевий.  Універсальний словник-енциклопедія
7. потяг — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев.  Словник синонімів української мови
8. потяг — По́тяг (поїзд), -та, у по́тягу і в -зі; -тяги, -гів по́тяг (поваб), -гу, -гові до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. потяг — ПО́ТЯГ¹, у, ч. 1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тій хатині!...  Словник української мови в 11 томах
10. потяг — По́тяг, -гу м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161.  Словник української мови Грінченка