потяти

ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що, заст.

1. Убити, зарубати.

– Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (П. Загребельний);

* Образно. Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити (Ю. Мушкетик).

2. Зрізати, зрубати.

Значення в інших словниках

1. потяти — потя́ти дієслово доконаного виду арх.  Орфографічний словник української мови
2. потяти — -тну, -тнеш, док., перех., заст. 1》 Убити, зарубати. 2》 Зрізати, зрубати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потяти — ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех., заст. 1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Загреб., Диво, 1968, 149). 2. Зрізати, зрубати.  Словник української мови в 11 томах
4. потяти — Потя́ти, -тну́, -тне́ш гл. Изрубить.  Словник української мови Грінченка