потятий
ПОТЯ́ТИЙ, а, е, заст.
Дієпр. пас. до потя́ти.
Каже [Ігор] до дружини: – Браття і дружино! Лучче [краще] ж нам потятим бути, Ніж в полоні гинуть! (С. Руданський);
Покосами буйними лежать сади, потяті мадярами (С. Васильченко);
// потя́то, безос. пред.
– Скільки нас [квітів] погинуло, любий світ покинуло... От було недавно свято, – кільки ж нас було потято! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)