поховання
ПОХОВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. похова́ти 1, 3.
Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (П. Панч);
Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев'яних зрубах (з газ.);
Поховання твердих відходів під землею зменшує забруднення поверхні, а також площу відчужених земель, але несе в собі небезпеку забруднення підземних вод, надр, у тому числі родовищ корисних копалин (з наук.-попул. літ.).
2. архл. Місце похорону; могила.
Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов'ян... (з газ.);
Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. – Старе казахське поховання, – сказав геолог (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)